Дитина після щеплення

Вакцинація – це ефективний спосіб профілактики інфекцій. Щеплення дозволяють сформувати імунну відповідь заздалегідь перед зараженням і попередити розвиток хвороби у тому випадку, якщо збудник потрапить в організм.

Як правило, щеплення легко переносяться, якщо пацієнт не має протипоказань до вакцинації. Але, як і будь-яке медичне втручання, вони мають певні ризики. Батькам важливо ретельно дотримуватись усіх рекомендацій педіатра та уважно спостерігати за станом дитини після вакцинації.

Навіщо робити щеплення?

Імунітет людини — це складна система, яка є неспецифічним бар’єром від будь-яких патогенних впливів, а також забезпечує специфічний захист від конкретних захворювань. Важлива частина роботи імунітету — це набуті механізми відповіді, які формуються протягом життя.

Один з основних механізмів імунного захисту — це нейтралізація патогенних збудників антитілами, які є зброєю вузько спрямованої дії. Для кожного антитіла існує своя мета –  антиген. Найчастіше антигенами для антитіл є полісахариди або білки на поверхні бактерій і вірусів. Таким чином, кожне антитіло захищає лише від одного конкретного патогену, крім випадків, коли структура кількох антигенів схожа настільки, що антитіла не бачать різниці між ними.

Антитіла не з’являються самостійно: для цього потрібен первинний контакт із патогеном. У природних умовах ця «зустріч» відбувається безпосередньо під час хвороби.

У відповідь на антигени бактерій, вірусів, грибків чи паразитів В-клітини імунної системи людини виробляють захисні білки. Вони забезпечують імунну відповідь при наступному контакті з таким же антигеном. Це і є антитіла.

Перехворіти на всі інфекційні хвороби було б складно і небезпечно для життя, і тут на допомогу людям прийшла вакцинація. Вакцини (щеплення) – це спеціальні імунобіологічні препарати, які вводять в організм людини для формування специфічного імунітету – несприйнятливості до конкретних захворювань. Вони складаються з ослаблених або вбитих форм інфекційних збудників (або навіть їх окремих частин — антигенів), які не здатні призвести до розвитку хвороби у здорових людей, але при цьому тренують імунну систему.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку вакцини рятують близько трьох мільйонів життів у всьому світі. При цьому щеплення захищають не лише тих, кому ввели препарати. Вакцинація створює колективний імунітет. Вважається, що всі люди захищені від зараження, якщо специфічні фактори захисту мають 80–95% населення (залежно від виду інфекційного захворювання). Єврейський медичний центр JMC має сучасне відділення педіатрії та  проводить вакцинацію. Вакцинуйте дітей, хай вони будуть здорові!

Із чого складається вакцина?

Існує кілька основних видів препаратів для вакцинації в залежності від способу виготовлення. Вибір залежить від захворювання, проти якого потрібно зробити щеплення:

1. Живі ослаблені. До їх складу входять справжні віруси або бактерії, вирощені в лабораторних умовах і настільки ослаблені, що вони не можуть викликати хворобу. Протипоказань до введення живих вакцин більше, ніж у разі інших препаратів. Це пов’язано з тим, що живі вакцини можуть бути небезпечними для дітей із вродженими порушеннями імунної відповіді, набутим імунодефіцитом, тяжкими хронічними захворюваннями. Реакція на такі щеплення може бути яскравішою, але за відсутності факторів ризику всі неприємні наслідки вакцинації швидко минають. Приклади: вакцина від туберкульозу (БЦЖ), кору, паротиту і краснухи (КПК), проти вітряної віспи, жива вакцина проти поліомієліту.
2. Інактивовані. «Убиті» мікроорганізми теж викликають імунну відповідь, але діють вони повільніше, ніж живі. Для інактивації мікроорганізму застосовують обробку формальдегідом чи метод нагрівання. Для вироблення антитіл часто необхідно ставити такі щеплення кілька разів із певним інтервалом. До інактивованих препаратів також належать субодиничні (розщеплені) вакцини. Вони містять фрагменти бактерій або вірусів — їх окремі частинки, які при введенні не викликають захворювання. Введення часток мікроорганізмів також мінімізує ризик побічних явищ. Приклад: вакцини проти вірусів грипу.
3. Вакцини нового покоління. До цієї групи можна віднести вакцини на базі синтетичних пептидів, що викликають специфічну імунну відповідь, а також векторні ДНК та РНК-вакцини.

Усі препарати для щеплень поділяють на моновакцини та полівакцини (комбіновані). Комбіновані вакцини одночасно містять кілька антигенів. Це дозволяє скоротити кількість відвідувань лікаря, зменшити кількість необхідних уколів та мінімізувати негативний емоційний вплив на дитину. Наприклад, вакцина проти кору, краснухи та свинки (КПК) і препарат для вакцинації проти дифтерії, кашлюку та правця (АКДС) захищають відразу проти трьох інфекцій.

Вакцини, крім антигенів, можуть містити:

• ад’юванти — спеціальні сполуки, які допомагають імунній системі активніше виробляти антитіла;
• консерванти – речовини, які надовго зберігають властивості препарату;
• стабілізатори — з’єднання, за допомогою яких можливе транспортування та зберігання вакцин;
• білки-носії, з якими пов’язані антигени.

Більшість щеплень роблять у вигляді ін’єкцій внутрішньом’язово або внутрішньошкірно. Деякі вакцини є розчином для введення через рот. Усі препарати для вакцинації проходять ретельну перевірку, що складається з п’яти етапів, включаючи доклінічні дослідження та постійне спостереження вже в період їх застосування на практиці.

Календар щеплень

У кожній країні існує свій календар щеплень. Це документ, який визначає список обов’язкових вакцин та встановлює терміни їхнього введення. Національний календар профілактичних щеплень України включає обов’язку вакцинацію дітей від 10 небезпечних хвороб:

• гепатит В;
• туберкульоз;
• кір, паротит, краснуха
• дифтерія, правець;
• кашлюк;
• поліомієліт;
• хіб-інфекція.

Що чекає на дитину в кабінеті для щеплення?

Кабінет для щеплення має бути обладнаний за всіма вимогами. Стерильність, правильне зберігання препаратів, утилізація витратних матеріалів повинні забезпечувати максимальну безпеку відвідувачів.

Перед щепленням дитину обов’язково має оглянути педіатр чи лікар загальної практики. Попередній прийом необхідний для того, щоб переконатися у відсутності протипоказань. Дозволяючи ставити щеплення, лікар бере на себе відповідальність за здоров’я пацієнта під час та після вакцинації.

Огляд починається з розпитування батьків про хвороби, які перенесла дитина протягом життя. Потім фахівець визначає зріст та вагу пацієнта, вимірює температуру тіла та записує всі дані в медичну карту. При підозрах на інфекції чи інші захворювання лікар призначає низку додаткових аналізів.

Якщо дитина здорова і готова до вакцинації, батьки йдуть з дитиною докабінету щеплень. Там медсестра дістає з холодильника препарат, звіряє його назву із призначенням лікаря, перевіряє термін придатності вакцини. На цьому етапі батьки мають повне право проконтролювати дії медперсоналу: попросити подивитися етикетку вакцини, уточнити серію та номер, терміни придатності, оцінити цілісність ампули.

Вакцинацію проводять відповідно до інструкції препарату: внутрішньом’язово в дельтоподібний м’яз (стегно), внутрішньошкірно або підшкірно в плече або під лопатку, перорально (у вигляді крапель у рот). Медсестра повинна працювати в одноразових рукавичках одноразовими шприцами та голками.

Якщо з якихось причин вакцинацію тимчасово протипоказано, лікар індивідуально коригує графік щеплень: пояснює, у які терміни, ймовірно, можна буде її зробити.

Кожна вакцина має свої протипоказання — абсолютні та відносні, постійні та тимчасові. Про ситуації, в яких слід відмовитись від щеплення, розповість лікар на прийомі.

Батькам важливо вчасно звернути увагу на основні стани дитини, за яких вакцинація принесе не користь, а шкоду:

• гострі інфекційні хвороби та запальні процеси;
• сильна негативна реакція на попереднє щеплення у вигляді температури вище 40°С та почервоніння понад 8 см у діаметрі;
• алергія на будь-який із компонентів вакцини: непереносимість яєчних білків виключає введення щеплення проти грипу, а реакція на дріжджі проти гепатиту В;
• імунодефіцит будь-якого походження;
• недоношеність (вага новонародженого до 2 кг) — причина відмови від щеплення немовляти в пологовому будинку та перенесення термінів вакцинації;
• тяжкі захворювання нервової системи — при прогресуючих патологіях абсолютно протипоказана вакцина АКДС, щодо інших щеплень лікар приймає рішення індивідуально.

Реакції дитини після щеплення

Усі можливі побічні ефекти виробники обов’язково вказують на інструкції до препарату для імунізації. Перед щепленням не тільки можна, але навіть потрібно уважно вивчити документ, переглянути термін придатності вакцини, перевірити цілісність упаковки. Батькам важливо уважно спостерігати за станом дитини після вакцинації. Помірні зміни на шкірі у місці ін’єкції не вважаються ускладненням щеплення. Почервоніння, набряклість, болючість у місці уколу – нормальна реакція організму, яка проходить через кілька днів самостійно. Слабкість, млявість, сонливість, відсутність апетиту – це також «норма».

Важливо пам’ятати, що місцева реакція це поширена реакція на щеплення. Наприклад, при введенні БЦЖ на плечі довго не гоїться місце проколу, а введення АКДС часто призводить до утворення болючої шишки в місці ін’єкції. Таке ущільнення проходить самостійно, але деякий час може бути причиною накульгування та хворобливих відчуттів.

Після введення живих вакцин

Ослаблені живі мікроорганізми зазвичай викликають побічні ефекти на 5-12 день після щеплення. Наприклад, вакцина проти кору може викликати реакцію, схожу на захворювання — температуру, біль у горлі, нежить і невеликий висип. Усі симптоми не вимагають лікування та проходять самостійно.

Алергічна реакція

Алергія може проявитися як безпосередньо в області введення вакцини, наприклад, у формі сильного набряку, так і перейти в системну реакцію і навіть призвести до анафілактичного шоку – небезпечного для життя стану.

Найбільш поширені симптоми алергії на вакцину:

• червоний висип;
• свербіж шкіри;
• сильна набряклість у місці уколу;
• виражені набряки кінцівок, обличчя;
• нежить, кашель;
• утруднення дихання;
• захриплість голосу;
• почуття занепокоєння;
• почастішання серцебиття.

При розвитку шоку дитина поводиться неспокійно, у неї спостерігається швидке зниження тиску, почастішання частоти серцевих скорочень, може втратити свідомість.

Анафілактична реакція найчастіше розвивається протягом 30 хвилин після введення вакцини, але може бути відстроченою, тоді симптоми виявлять себе вже вдома. При розвитку алергії слід одразу дати дитині таблетку антигістамінного препарату, виключити контакти з іншими алергенами. Важливо уважно спостерігати за малюком: у разі розвитку анафілактичного шоку потрібно негайно викликати «Швидку допомогу», оскільки стан швидко може призвести до набряку дихальних шляхів та смерті.

В очікуванні медичної допомоги слід розстебнути всі елементи одягу дитини, що давлять, укласти його головою вниз, а при розвитку блювоти — повернути голову набік, щоб звільнити дихальні шляхи. Для підстрахування краще поповнити домашню аптечку ампулою адреналіну та преднізолону: укол одного з цих препаратів може врятувати життя малюка.

Що робити після вакцинації?

Відразу після маніпуляції не можна залишати клініку. Потрібно почекати хоча б 30 хвилин поряд із кабінетом у зоні видимості лікарів. Це потрібно для того, щоб у разі розвитку ускладнень поряд був медперсонал.

Якщо температури після вакцинації немає, можна жити звичним життям: їсти звичну їжу, купатися, грати. Реакції після щеплення не завжди пов’язані із вакцинацією. Пам’ятайте, що причиною підвищення температури може стати прорізування зубів або паралельний розвиток інших інфекцій.

Щоб усунути місцеві негативні ефекти у вигляді припухлості або почервоніння, можна використовувати препарати, які рекомендував педіатр.

Важливо! Після введення деяких вакцин необхідно дотримуватись особливих запобіжних заходів. Наприклад, живе оральне щеплення від поліомієліту допомагає створювати колективний імунітет — вакцинний вірус протягом 1-2 місяців активно виділяється щепленою дитиною в довкілля. Але цей ефект має і зворотний бік — у поодиноких випадках у нещеплених дітей вірус може викликати хворобу. Такі випадки трапляються рідко, але важливо дотримуватися всіх заходів безпеки — обмежити контакт щеплених та нещеплених дітей протягом 60 днів.

Як доглядати дитину після щеплення?

Догляд за малюком після вакцинації не повинен відрізнятися від звичайних процедур по догляду за дитиною.

Температура після щеплення

Перші кілька днів після вакцинації у дитини може спостерігатись підвищена температура. Якщо результат на градуснику підбирається до позначки 38,5°С і вище, дитині слід дати розраховану за інструкцією дозу жарознижувального у сиропі,  таблетках або свічках. Не варто практикувати обтирання оцтом або спиртом: вони мають подразнюючу дію на шкіру.

Якщо температура тіла зберігається, можна продовжити прийом жарознижувальних 3-4 рази на день. На тлі підвищеної температури рідко можуть з’являтися фебрильні судоми. У такій ситуації слід викликати лікаря. Також огляд лікаря обов’язковий, якщо температура зберігається протягом трьох днів після відвідування кабінету для щеплень.

Чи можна мочити щеплення?

Існує поширена думка, що не можна мочити місце щеплення протягом трьох днів. Але започатковано цей міф на рекомендаціях, які стосуються проби Манту. Заборона на купання після туберкульозної проби зумовлюється тим, що висихання води може призводити до сухості та свербежу шкіри, а розчісування – до порушення результатів тесту. Насправді мочити можна і місця щеплень і пробу Манту.

Якщо дитина не має температури та інших ознак хвороби після вакцини, купання для неї не протипоказане.

Висновок

Тільки щеплення здатні забезпечити безпеку щодо інфекційних хвороб. Щеплена дитина не тільки захищена від захворювань сама: вона бере участь у захисті всього населення, стаючи частиною колективного імунітету. При правильному підході до постановки щеплень та догляду за малюком після вакцинації можна попередити всі негативні наслідки введення препаратів.

Відмова від введення вакцин має бути пов’язана лише з об’єктивними протипоказаннями.